Мальтійський «сокіл» і шматочок Чечетова

Тим, хто шукає навколо Майдану замаскованих тітушок-провокаторів, варто не забувати й про ті провокації, які режим щодня наполегливо та відчайдушно влаштовує не ховаючись.

Головною геополітичною загадкою сьогоднішнього для безсумнівно стали зіпсовані мальтійські канікули Віктора Федоровича. Щойно було оголошено, що в щільному президентському графіку знайшлося місце для держави територією завбільшки з два Межигір’я, вітчизняні аналітики кинулися вираховувати, що може означати раптове європейське продовження й так уже затягнутих азіатських гастролей Януковича. Що наш мальтійський сокіл забув у країні, де навіть роті «Беркута» ніде сховатись, а річний ВВП не дотягує й до тієї скромної суми, яку Віктор Федорович щойно нібито випрохав у Китаю? І навіщо взагалі такій маленькій країні таке велике щастя?

Оскільки жодного притомнішого пояснення на тлі останніх подій нікому на думку не спадало, то більшість схилилася до думки, що зарізяки Януковича просто не встигають провернути силове захоплення Майдану до повернення президента від Путіна, і щоб не дати жодному конспірологу жодного шансу запідозрити Віктора Федоровича в нещирих аплодисментах народові, його просто будуть катати хоч по Гондурасу, хоч по Бурунді, допоки в країні взагалі не забудуть, хто за все це має відповідати. Проте вперше за весь час народного повстання раптом з’ясувалося, що у Віктора Федоровича в країні нарешті з’явилися справи, які хоч і не важливіші за музей теракотової армії, але за обід на островах Середземщини таки нагальніші.

Подписывайтесь на аккаунт "КОМПРОМАТ" в Twitter

Як пояснити відмову Януковича від візиту – питання ще складніше за попереднє. Може, звісно, жодної політики чи геополітики тут немає – просто загін спецпризначення «Дятел» доповів Федоровичу, що на околицях Сухолуччя помічено останнього недостреленого кабана. Але Майдан цікавить насамперед інше: розцінювати раннє повернення «мальтійського беркута» як відмову від силової різанини – чи як знак, що провокацію вирішено провернути ще до завершення візиту в Сочі? Або, якщо сформулювати серйозніше: чи планується наступ силовиків на демонстрантів як наслідок майбутніх бандитських провокацій – чи та сама провокація, що послужить підставою до штурму, відбувається просто зараз на телеефірах, у судах та на вулиці?

У Януковича та його співучасників завжди був талант, про який опозиція ніколи й не мріяла та й не думала мріяти, – талант викликати до себе щиру ненависть. Ніхто, крім Віктора Федоровича (що б там про себе не думали Віктор Андрійович чи нинішня трійця), не здатен зібрати Майдан. Лише персоніфікований Янукович уособлює собою таке космічне зло, для подолання якого без «5-го елементу» на головній площі Києва не обійтися. Здавалося б, із такою кармою, тим паче коли Майдан уже гомонить люттю, будь-яка нормальна людина спробувала б заспокоїти людей, демонстративно покарати кількох стрілочників із «Беркута» – та вже з цих виграшних позицій говорити з народом. В Україні ж усе відбувається навпаки.

Режим послідовно та цинічно поводиться мов зграя відморожених тролів, зрощуючи в Майдані все палкішу й палкішу ненависть. Прем’єр-міністр Азаров відкинув будь-які припущення та відмовки й прямо заявляє Європі, що в «Ніч довгих кийків» на Майдані «не було жодного студента, натомість – добре підготовлені провокатори». Нардеп від Партії регіонів Олег Царьов публічно пропонує Януковичу нагородити звірів, що трощили кістки безневинним демонстрантам та журналістам. Блаженний Чечетов уже який день поспіль скиглить, що скалічені «Беркутом» студенти «вкрали в дітей шматочок щастя». Всі вони не можуть не розуміти, що це вже не просто гнила пропаганда для виборців ПР, а вчинки далеко за межею порядності – за такі слова в око можна отримати навіть від своїх.

Як не можуть не розуміти наслідків своїх дій і прокуратура, яка принципово розглядає убивць із кийками як «свідків», а не підозрюваних, і судді, які пачками кидають за грати ледь живих жертв тих самих «свідків». Виглядає так, що Янукович із Медведчуком просто втомилися чекати, поки Майдан сам кинеться трощити Банкову, і тепер усіляко його до того підштовхують: плюючи в очі, наступаючи на ноги та прилюдно ображаючи.

Проте, як би не старалися Азаров та інші «добре підготовлені провокатори», в цього, суворого й дорослого Майдану холодний розум і добра пам’ять – подібні підлості він навчився спокійно записувати й відкладати записи в сейф. А от Михайла Чечетова чи Олега Царьова хотілося би спитати: хлопці, ви що, погано чули погрози вашого ж однопартійця Володимира Олійника про потенційного небіжчика, якого режим готується списати на «масові заворушення»? Влаштовуючи зараз щурячі перегони за звання найненависнішого, найпідлішого й наймерзотнішого з поплічників Януковича, якому будь-яка порядна людина вважатиме за честь врізати по пиці, ви справді не розумієте, який саме почесний приз дістанеться переможцю? Чи ви зовсім не проти того, щоби добрий дєдушка Янукович та Миколайчик Азаров підклали ображеним студентами дітям під йолочку шматочок Чечетова?

Юрко КОСМИНА, для «ОРД»